intent
—іменник.
намір, умисел, задум
(intention)
evil intent - злий намір
malicious intent - злий умисел
strategic intent - стратегічний задум
мета
(purpose)
original intent - первинна мета
сенс
(meaning)
причастя.
зайнятий, зайнятий
(busy, engrossed)
прагнув
(pursuing)
прикметник.
навмисний
(intentional)
пильний
(steadfast)
intent gaze - пильний погляд
уважний
(careful)
Словосполучення
to forejudge guilty intent - здобути умисел
criminal intent - злочинний умисел
by intent - навмисно
intent gaze - пильний погляд
actual intent - дійсне намір
clear intent, obvious intent - явний намір
deliberate intent - заздалегідь обдумане намір, навмисне
evil intent, malicious intent, mischievous intent - зловмисність, злий умисел
fraudulent intent - намір обдурити, умисел на шахрайство
general intent - спільний намір, загальний умисел, загальна мета
Приклади
Jake listened intently.
Джейк слухав уважно.
He was intent on leaving the country.
Він прагнув поїхати з країни.
They were intent on their work.
Вони були зосереджені на своїй роботі.
She behaved foolishly but with good intent.
Вона вела себе по-дурному, але з добрим наміром.