splendour
—іменник.
пишність, розкіш, велич, пишність, красу
(splendor, greatness, grandeur)
divine splendour - божественну велич
блиск, сяйво
(brilliance, radiance)
слава
(glory)
благородство
(nobility)
Словосполучення
a spectacular splendour - театральна пишнота
tinsel splendour - показна пишність
hall was decorated in barbaric splendour - зал був прикрашений з аляповатой розкішшю
highest point of splendour - вищий ступінь розкоші; межа розкоші
country lay before us in splendour and beauty - місцевість відкривалася перед нами у всій своїй красі
live in great splendour - жити в розкоші
stand in beauty / splendour - красуватися
Приклади
The girls were awed by the splendour of the cathedral.
Дівчата були в захваті від величі собору.
The audience gasped at the splendour of the costumes.
Глядачі ахнули від пишноти костюмів.