defiance
—іменник.
виклик
(challenge)
непокору, зухвала поведінка, відкриту непокору
(disobedience)
political defiance - до політичного спротиву
нехтування
(disregard)
опір
(resistance)
порушення
(violation)
Словосполучення
in defiance of - всупереч, в порушення
to set at defiance / naught / nought - ні в що не ставити, зневажати
defiance of law - порушення закону
to screech defiance - зухвало волати
bid defiance to - проявляти непокору; ні в що не ставити; звертати уваги
defiance of the decision - ігнорування рішення
defiance of a plan - невиконання плану
defiance of policy - ігнорування політичного курсу; ігнорування політики
defiance of the law - порушення закону
defiance of the resolution - невиконання резолюції
Приклади
His arm was raised in a gesture of defiance.
Його рука була піднята в знак непокори.
He has always assumed an attitude of defiance towards all authority.
Він завжди зневажливо ставився до всіх авторитетів.
... the troubled youth seems to have an ingrained defiance to authority of any sort...
... проблемної молоді, здається, вкорінене зневагу до влади будь-яких...
... any defiance of the authoritarian regime would have dire consequences...
... будь-яку непокору авторитарного режиму, будуть мати серйозні наслідки...