incrimination
—іменник.
звинувачення
(accusation)
інкримінування
викриття
Словосполучення
privilege against self-incrimination, privilege against crimination - привілей проти самозвинувачення
self-incrimination immunity - імунітет для свідка
privilege against self-incrimination - привілей проти самозвинувачення
self-incrimination privilege - привілей проти самозвинувачення
compulsory self-incrimination - вимушена дача невигідних для себе свідчень; вимушений самообмови
self-incrimination guarantee - конституційна гарантія проти примусу до дачі самообвіняющіх показань
self incrimination - свідчення, що дають матеріал для звинувачення самого свідка
self-incrimination - свідчення, що дають матеріал для звинувачення самого свідка; самозвинувачення
advice against self-incrimination - рада адвоката підзахисному не давати самообвіняющіх показань
self-incrimination clause - пункт про заборону примушувати давати свідчення проти самого себе у кримінальній справі
Приклади
his incrimination was based on my testimony
його викриття було засновано на моє свідоцтво
Material found at the crime scene incriminates the defendant.
Матеріал, знайдений на місці злочину передбачені міри покарання підсудному.